|
Обмеження волі: Витяг з КВК України Глава 13
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ Стаття 56. Місця відбування покарання у виді обмеження волі 1. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у
виправних центрах, як правило, у межах
адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця
проживання до засудження.
{ Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 } 2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів
у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених. 3. Управління (відділи) центрального органу виконавчої влади
з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим,
областях, місті Києві та Київській області за погодженням з
органами місцевого самоврядування визначають межі виправних
центрів. Стаття 57. Направлення засуджених до обмеження волі для
відбування покарання 1. Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок
держави до місця відбування покарання самостійно.
Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає
засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не
пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний
виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до
вказаного в приписі строку. 2. З урахуванням особи та інших обставин справи суд може
направити засудженого до обмеження волі до місця відбування
покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до
позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під
варти при прибутті до місця відбування покарання. 3. Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до
статей 82 і 389 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ),
направляються виправною колонією чи кримінально-виконавчою
інспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченому
частинами першою і другою цієї статті. 4. Засуджений, який ухиляється від одержання припису про
виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування
покарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції
затримується органом внутрішніх справ для встановлення причин
порушення порядку слідування до місця відбування покарання. У разі невиїзду без поважних причин суд за поданням
кримінально-виконавчої інспекції направляє засудженого до місця
відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до
позбавлення волі. 5. У разі неприбуття засудженого до місця відбування
покарання органом внутрішніх справ за поданням
кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Після
затримання засуджений направляється до місця відбування покарання
в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. Стаття 58. Обчислення строку покарання у виді обмеження волі 1. Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки
засудженого на облік у виправному центрі. 2. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), зараховується час
попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під
вартою до виправного центру. Стаття 59. Порядок і умови відбування покарання у виді
обмеження волі 1. Усі новоприбулі до виправного центру засуджені тримаються
в окремих приміщеннях, де протягом чотирнадцяти діб проходять
медичне обстеження для виявлення інфекційних та інших захворювань,
а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення.
{ Статтю 59 доповнено новою частиною першою згідно із Законом
N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 } 2. Засуджені до обмеження волі мають право: носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі,
користуватися грішми без обмежень; відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі,
одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі
побачення - до трьох діб один раз на місяць. 3. Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі
виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб,
засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у
таких випадках: за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу
захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного
висновку; для складання іспитів у навчальному закладі; за викликом судових і слідчих органів - на період провадження
слідства чи дізнання; для попереднього вирішення питань трудового і побутового
влаштування після звільнення - строком до семи діб, без урахування
часу на дорогу; у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які
потребують присутності засудженого. 4. Особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані: виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру,
які стосуються порядку відбування призначеного покарання; сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією
виправного центру; постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом,
залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації
цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається
взамін паспорта; проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках.
Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком
допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з
цього питання виносить вмотивовану постанову. 5. Засудженим до обмеження волі забороняється: доставляти і зберігати на території, де вони проживають,
предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений
нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з
питань виконання покарань. У разі виявлення таких предметів,
виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і
зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються. Про вилучення
предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру
складається протокол; { Абзац другий частини п'ятої статті 59 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI ( 1828-17 ) від
21.01.2010 } вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні
речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби. 6. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі,
а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися
обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, -
огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з
сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за
вмотивованим рішенням суду. Жиле приміщення, де проживає засуджений із сім'єю, може
відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими
працівниками виправного центру. { Абзац другий частини шостої
статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 } 7. Засуджені, які не допускають порушень встановленого
порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї,
після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою
начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із
своїми сім'ями. Ці особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень
з'являтися у виправний центр для реєстрації. 8. Особи, зазначені в частині шостій цієї статті, можуть
проживати із своїми сім'ями в орендованих квартирах або придбавати
житло в межах виправного центру.
{ Частина восьма статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 } 9. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана
інвалідом першої чи другої групи або досягла пенсійного віку, або
захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання,
а також стосовно жінки, яка завагітніла, кримінально-виконавча
інспекція чи адміністрація виправного центру вносить до суду
подання про звільнення такої особи від відбування покарання.
{ Частина дев'ята статті 59 в редакції Закону N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 } 10. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі
і нагляду за засудженими визначаються нормативно-правовими актами
центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. Стаття 60. Умови праці засуджених до обмеження волі 1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як
правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній
основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм
власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою
поведінкою. 2. Праця засуджених до обмеження волі регулюється
законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу,
звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. 3. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу
місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом за погодженням з
адміністрацією виправного центру. 4. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить
виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми
заробітку. Стаття 61. Обов'язки адміністрації виправного центру 1. Адміністрація виправного центру веде облік засуджених,
роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує
трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання
умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання;
здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування
покарання; проводить із засудженими соціально-виховну роботу;
застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення;
здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення. 2. Порядок здійснення зазначених повноважень визначається
нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з
питань виконання покарань. Стаття 62. Обов'язки власника підприємства, установи,
організації або уповноваженого ним органу
за місцем роботи засуджених до обмеження волі 1. Власник підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження
волі зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної
праці з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю,
спеціальності, організовувати первинну професійну підготовку і
створити необхідні побутові умови. 2. Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність
на роботі з невідомих причин власник підприємства, установи,
організації або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно
повідомити адміністрацію виправного центру. 3. Власнику підприємства, установи, організації або
уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, забороняється
звільняти їх з роботи, крім таких випадків: звільнення від відбування покарання на підставах,
передбачених Кримінальним кодексом України ( 2341-14 ); переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в
установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до
іншого виправного центру; набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що
відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення
волі; неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я. Стаття 63. Медичне обслуговування засуджених до обмеження
волі 1. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у
виправних центрах організовується і проводиться на загальних
підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я
органами і закладами охорони здоров'я. 2. Направлення засуджених до лікувальних закладів
визначається згідно з порядком обслуговування населення органами
охорони здоров'я. Стаття 64. Матеріально-побутове забезпечення засуджених
до обмеження волі 1. Засуджені, які тримаються у виправних центрах,
забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і
постільними речами, а продукти харчування і речове майно
придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного
засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів.
Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на
загальних підставах. 2. Засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а
також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час
заробітної плати або інших доходів, харчування та
комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за
рахунок виправного центру. 3. Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних
закладів охорони здоров'я, забезпечуються цими лікувальними
закладами всіма видами довольства на загальних підставах. 4. У необхідних випадках адміністрація виправного центру або
підприємства, установи чи організації, де працевлаштований
засуджений, може видавати йому аванс із наступним відшкодуванням. 5. Із засуджених, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах,
стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими
нормами. Стаття 65. Соціально-виховна робота із засудженими
до обмеження волі 1. З особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі,
адміністрацією виправного центру, а також власником підприємства,
установи, організації або уповноваженим ним органом, де працюють
засуджені, і громадськими організаціями проводиться
соціально-виховна робота. 2. Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується
і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення. Стаття 66. Участь засуджених до обмеження волі в самодіяльних
організаціях 1. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі,
можуть створювати самодіяльні організації засуджених і брати
участь в їх роботі. 2. У виправних центрах забороняється діяльність політичних
партій та профспілок. Стаття 67. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб,
засуджених до обмеження волі 1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці до засуджених
можуть застосовуватися такі заходи заохочення: подяка; нагородження похвальною грамотою; грошова премія; нагородження подарунком; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру
на святкові, неробочі та вихідні дні. 2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною
поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть
бути у встановленому законом порядку представлені до заміни
невідбутої частини покарання більш м'яким або до
умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Стаття 68. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб,
засуджених до обмеження волі 1. До засуджених, які порушують трудову дисципліну і
встановлений порядок відбування покарання, адміністрація
виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана;
{ Абзац п'ятий частини першої статті 68 виключено на підставі
Закону N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців; заборона виходу за межі виправного центру у вільний від
роботи час на строк до трьох місяців; { Абзац сьомий частини
першої статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 } поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб. 2. Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження
волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує
громадський порядок чи встановлені правила проживання,
адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для
вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної
відповідальності відповідно до статті 390 Кримінального кодексу
України ( 2341-14 ). Стаття 69. Порядок застосування заходів заохочення
і стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі 1. Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і усно
та відображаються в особовій справі засудженого. 2. При заохоченні до засудженого застосовується один захід
заохочення. 3. Дозвіл на виїзд до близьких родичів на святкові, неробочі
та вихідні дні може бути наданий засудженому не більше одного разу
на місяць. 4. При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і
обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше
накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті
проступку. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і
характеру проступку засудженого. 5. Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила
проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо
у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її
закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. 6. Накладене стягнення звертається до виконання, як правило,
негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення. 7. Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення
засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається
таким, що не має стягнення. Накладене в цей період нове стягнення
на засудженого перериває перебіг зазначеного строку і його
обчислення продовжується знову з дня відбуття останнього
стягнення. 8. Засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у
вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із
гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на
встановлений час для: одержання медичної допомоги; придбання продуктів харчування і предметів першої потреби; відвідання лазні, пральні або перукарні; одержання поштових відправлень; відвідання установ і організацій, навчальних закладів. Стаття 70. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення
і стягнення, та обсяг їх повноважень 1. Правом застосування заходів заохочення і стягнення,
передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у
повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі
начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати
також заступник начальника виправного центру і начальник
відділення соціально-психологічної служби виправного центру в
межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті. 2. Заступник начальника виправного центру має право
застосовувати заходи заохочення у виді оголошення подяки,
дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення і дозволу на
виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові,
неробочі і вихідні дні, а також заходи стягнення у виді
попередження, догани і суворої догани. 3. Начальник відділення соціально-психологічної служби
виправного центру має право застосовувати в усній формі заходи
заохочення у виді оголошення подяки і дострокового зняття раніше
накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у виді
попередження, догани і суворої догани.
| 
